Клятва Гіппократа

Клятва ГіппократаПрактично в усіх цивілізованих країнах світу існує етичний кодекс лікаря, якого дотримуються всі працівники практичної охорони здоров’я. У багатьох країнах упродовж століть кожен лікар, приступаючи до своєї праці, дає так звану клятву Гіппократа. У цій клятві нічого не говориться про застосування якигось конкретних ліків або способів лікування. Її мета полягає в тому, щоб лікар початківець усвідомив необхідність наслідування етичних норм практичної медицини. При аналізі клятви Гіппократа слід зазначити в першу чергу те, що людина, котра посвячується в медики, прикликає Бога покарати її у випадку порушення клятви. І очевидно, що основою і авторитетом етики медичного працівника є Бог. Життя пацієнта є головною цінністю. Діяльність лікаря повинна бути спрямована на збереження життя пацієнта і його лікування. Лікар не може використовувати свої знання на шкоду людині або спричинити її смерть. Лікар не повинен зловживати довірою своїх пацієнтів і повідомляти подробиці щодо стану їхнього здоров’я стороннім. В ракурсі клятви слід порушити таке питання: чи припустимо, щоб лікар, бажаючи покласти край стражданням смертельно хворого пацієнта, свідомо вдавався до таких засобів, котрі потягнуть за собою його смерть? Чи припустимо, щоб лікар допомагав такому пацієнтові покінчити життя самогубством? І тут слід визнати, що життя настільки складне, що ми не можемо завжди бути впевненими в правильності своїх рішень. Передусім не можна завжди передбачити, до якого результату приведуть наші вчинки, бо жодна людина не є всезнаючою та непогрішимою. Ми повинні діяти, усвідомлюючи, що наші рішення відповідають духовним і моральним нормам.
ο Primum non nocere|Що таке пам’ять?

В клятві Гіппократа сформульовані основні моральні та етичні принципи. Однак часи змінюються, змінюються люди, зокрема їх психологія. Тому те, що було сказано свого часу Гіппократом, потребує уточнення, адаптації до сьогодення. Відносини між лікарем і пацієнтом сприяли появі на світ особливих етичних начал і правил поведінки – медичної етики і медичної деонтології. У теорії розрізняють два поняття – медична етика і лікарська етика. Перше поняття є більш ширшим, оскільки розкриває принципи і правила поведінки не лише лікарів, а й медичних сестер, лаборантів, молодшого медичного персоналу та інших медичних працівників. Лікарська етика – це сукупність принципів і норм поведінки лікаря, що обумовлені специфікою його діяльності і становищем у суспільстві. Як зазначав Андре Моруа: “Важливість місії лікаря породжує його відмінність від всіх інших людей”. Лікарська етика все ж займає центральне місце, оскільки саме лікар визначає і скеровує весь процес лікування, безпосередньо впливає на хворого, його психологічне і фізичне видужання. Враховуючи то все, тому і прийнято та підписано на Всеукраїнському з’їзді лікарських організацій та X З’їзді Всеукраїнського лікарського товариства (ВУЛТ) в м. Євпаторії 27 вересня 2009 року «Етичний кодекс українського лікаря». Хоча процес удосконалення Етичного кодексу лікаря України триває і сьогодні. Нарешті вперше за всю історію незалежності нашої країни українська медицина отримала єдиний загальнодержавний кодекс лікаря — зведення моральних та етичних правил, яких слід дотримуватися лікарям, вченим та керівникам сфери охорони здоров’я. Його основна мета — впорядкувати відносини між лікарями, пацієнтами, медичними організаціями, а також визначити етичні норми, якими керуватимуться фахівці під час проведення наукових досліджень.

Оригінальний текст клятви Гіппократа українською мовою:

«Я засвідчую під присягою перед лікарями Аполлоном, Асклепієм, Гігією та Панацеєю, беручи у свідки всіх богів та богинь, і відповідно до моїх здібностей та мого розуміння даю таку клятву: Цінувати нарівні зі своїми батьками того, хто навчив мене лікарської умілості; Жити спільно з учителем, а при потребі — ділитися з ним своїми достатками; Його нащадків вважати своїми братами, а вмілість, якою вони захочуть оволодіти, передавати їм безкорисливо і без письмової домовленості; Знаннями, усними повчаннями, правилами, інструментами та всім іншим, що передбачено навчанням, ділитися зі своїми синами, синами мого вчителя та учнями, пов’язаними зобов’язаннями і клятвою, даною за законами лікарської професії, але тільки з ними й ні з ким більше; Режим своїм хворим приписувати задля їх блага, відповідно до моїх знань і мого розуміння, утримуючись від завдання їм будь-якої шкоди; Ніколи не приписувати нікому на його прохання смертельного засобу і не підказувати йому способу здійснення подібного задуму; Точно так само не давати жодній жінці песарію для викликання аборту; Зберігати непорочність способу свого життя і власної лікарської майстерності; Ніколи не робити розтину у хворого навіть із явними ознаками кам’яної хвороби, а залишати виконання цієї операції практикуючому спеціалістові цієї справи; До якого дому я б не прийшов — я зайду в нього лише задля блага хворого, будучи далеким від розпусних намірів і спокус, особливо — від любовних утіх із жінками й чоловіками, будь вони вільними чи рабами; Про що б я не дізнався під час виконання свої професійних дій або окрім них, що б не побачив і не почув про дії людського життя, які не слід будь-коли розголошувати, я змовчу, вважаючи це таємницею; Якщо я непохитно виконуватиму все, що засвідчив під присягою, нехай мені буде дано щастя в житті і в лікарській майстерності і слава у всіх людей на всі часи, але коли я зверну із праведної дороги або оскверню дану клятву, нехай моя доля стане для мене протилежною».

КЛЯТВА ЛІКАРЯ

ЗАТВЕРДЖЕНО
Указом Президента України
від 15 червня 1992 року N 349

Набувши професії лікаря та усвідомивши важливість обов’язків, що покладаються на мене, в присутності моїх учителів і колег урочисто клянусь:

усі знання, сили та вміння віддавати справі охорони і поліпшення здоров’я людини, лікуванню і запобіганню захворюванням, подавати медичну допомогу всім, хто ії потребує;

незмінно керуватися у своїх діях і помислах принципами загальнолюдської моралі, бути безкорисливим і чуйним до хворих, визнавати свої помилки, гідно продовжувати благородні традиції світової медицини;

зберігати лікарську таємницю, не використовувати ії на шкоду людині;

додержувати правил професійної етики, не приховувати правди, якщо це не зашкодить хворому;

постійно поглиблювати і вдосконалювати свої знання та вміння, у разі необхідності звертатися за допомогою до колег і самому ніколи їм у цьому не відмовляти, бути справедливим до колег;

власним прикладом сприяти вихованню фізично і морально здорового покоління, утверджувати високі ідеали милосердя, любові, злагоди і взаємоповаги між людьми.

Вірність цій Клятві присягаю пронести через усе своє життя.

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.